ФУНКЦІЙНА ПАРАДИГМА АНТРОПОНІМІВ У ПОВІСТІ «МОРІТУРІ» І. БАГРЯНОГО

Анотація

Статтю присвячено дослідженню функційних особливостей онімів, що номінують власні назви у художньому дискурсі видатного українського письменника І. Багряного. Встановлено конотативне та експресивне наповнення антропонімів у повісті «Морітурі» І.Багряного, способи їх участі у створенні художнього цілого. Мета статті полягає у визначенні специфіки антропонімікону драматичної повісті «Морітурі»  І.Багряного. Об'єктом дослідження є художнє мовлення Івана Багряного, онімія його творів. Предмет аналізу складають антропоніми, представлені у повісті «Морітурі» І. Багряного. Методи дослідження зумовлені специфікою онімного матеріалу, який передусім потребує системного підходу й традиційного описового методу. Обравши генеральним робочим прийомом вивчення художньої ономастики у тексті, а не вилучення її з тексту (що нині в роботах з літературної ономастики переважає), ми намагалися послідовно описувати оніми у складі повісті. Це дає змогу встановити та конкретно сформулювати емоційно-експресивний зміст онімів. Ономастичні пошуки І. Багряного виявились у доборі яскраво індивідуалізованих онімів, значення яких найповніше розкривається у контексті твору. Висновки: скрупульозно добираючи іменування персонажам, автор звертає увагу на їх семантичну насиченість, яка викликає образні асоціації і розкривається у певному контексті. Ономатворчість письменника є свідченням великої уваги до власних назв та їх експресивних можливостей.