ВЛАСНІ НАЗВИ В СЛОВ'ЯНСЬКИХ АНТРОПОНІМІЧНИХ СИСТЕМАХ, ОТРИМАНІ ВІД ЛАТИНСЬКОГО ІМЕНІ НА ПОЗНАЧЕННЯ ТВАРИНИ

Анотація

Вступ. Є два основні періоди запозичення іноземних імен. Перший вплив можна віднести до IX-X ст. н.е., коли християнство стало офіційною релігією для слов’янських народів, і були введені в основному грецькі, латинські і єврейські імена. Пізніше, в кінці 20 століття, західноєвропейські імена стали популярними і модними досі.

Метою статті є представити повний список слов’янських особистих імен, утворених від латинського антропоніма, що позначає тварину, а також їх первісне значення.

Постановка проблеми. Деякі тотемний тварини, такі як вовк, ведмідь, лев і орел, є частиною міфології і фольклору багатьох європейських країн. Основна причина вибору дослідження особистих імен, утворених від імені тварини, – це простежити сліди старих вірувань і традицій і вивчити вплив християнства на них.

Методологія. Основні методи, що  використовуються – лексикографічна витримка і етимологічний аналіз. Досліджені антропонімів розподіляються на три основні групи в залежності від: 1) значення апелятива (тобто тематичної класифікації); 2) тип основного слова (тобто, якщо досліджуваний антропонім утворюється безпосередньо від найменування або через інший антропонім (будь то римське міфологічне ім’я, римський преномен, римське родове ім’я, римський когномен або неолатінскe ім’я); 3) їх канонізація.

Всі особисті імена, включені в це дослідження, є частиною сучасних антропоніміконів, хоча вони представляють невелику групу з відносно нечастим використанням.

Очікувані результати полягають в тому, щоб запобігти зникненню цих старих слов’янських імен, зробивши етимологію імен більш очевидною для простих людей і розкриваючи приховане символічне значення тотемної тварини.

Всі досліджені антропонімів були збережені в басейнах слов’янських імен завдяки двом дуже сильним традиціям: згідно з першою, дитині, особливо хлопчикові, давалося тотемна ім’я, а другою – ім’я дитини на честь бабусь і дідусів з боку батька або матері.