МОТИВАЦІЙНА СТРУКТУРА ЗООНІМІВ ТА ШЛЯХИ ЇХ ПОХОДЖЕННЯ.

Анотація

Вступ. В статті пропонується загальна класифікація власних назв взагалі або ж окремих онімічних розрядів за мотиваційними параметрами. Мотивована власна назва має прозору семантичну структуру завдяки своїй твірній основі, вибір якої зумовлено екстралінгвальною причиною, обраною шляхом лінгвопсихоментальної операції, яка базується на певній закономірності відносин між змістом і формою мовної одиниці.

Мета. Метою нашої розвідки є встановити та виокремити мотиваційні параметри власних назв взагалі або окремого онімічного розряду, пильна увага приділена зоонімам. Виокремлємо класифікацію зоонімів, яка розподіляє власні назви тварин на реально мотивовані, умовно мотивовані та немотивовані, причому мотивованість у даному випадку розуміється як риса іменувань, які виникають природним шляхом, бо базуються на реальних особливостях тварини прямо або метафорично.

Методи і матеріал дослідження. Матеріалом дослідження послугували зоонімні одиниці, які склали стимули для проведення асоціативного ономастичного експерименту, в якому онімізуються лексичні одиниці на позначення ознак тварин: було обрано по 50 україно-, російсько- та англомовних реципієнтів, причому кожному реципієнтові було запропоновано назвати п’ять будь-яких тварин, надати їм імена та пояснити, чому саме такий зоонім було обрано.

Результати. Загальні результати нашого дослідження вказують на те, що процеси онімізації (284) та трансонімізації (468) становлять основними тенденціями щодо зоономінаційної рушійної сили досліджуваних мов. Зіставлення результатів експерименту, який було проведено з носіями трьох мов, дозволяє зробити припущення щодо універсального характеру цієї тенденції, хоч процентне співвідношення показників російсько- та англомовного експериментів є більш драматичним.

Висновки. Мотивована власна назва має прозору семантичну структуру завдяки своїй твірній основі, вибір якої зумовлено екстралінгвальною причиною, обраною шляхом лінгвопсихоментальної операції, яка базується на певній закономірності відносин між змістом і формою мовної одиниці. Базуючись на результатах вільного асоціативного експерименту можемр стверджувати, що основною рушійною силою під час зоонімотворчої діяльності є трансонімізація, яка превалює над процесом онімізації.