СТРУКТУРНА ТИПОЛОГІЯ АНГЛОМОВНИХ БІБЛІОНІМІВ.

Анотація

Анотація.  Статтю присвячено дослідженню бібліонімів, тобто власних назв на позначення текстів та їх збірників. Бібліоніми розподілено на п’ять підгруп залежно від того функціонального стилю, до якого належить власне текст, назву якого ми досліджуємо. Для кожної з груп було вилучено по 100 прикладів відповідного підрозділу ідеонімів, таким чином, загальна кількість досліджуваних ідеонімів цієї групи становить 500 одиниць. Метою статті є встановлення структурних типів бібліонімів. Об’єктом дослідження послугували англомовні бібліоніми, предметом – їх структурна організація. Матеріал дослідження (500 англомовних бібліонімів) було обрано методом репрезентативної вибірки з матеріалів англомовних ЗМІ, у тому числі й електронних газет, журналів та комерційних сайтів. Здійснений аналіз дав змогу виокремити структурні типи в межах кожної з груп: власні назви літературних творів та їх збірників, які було обрано за допомогою рейтинга Goodreads, найбільшого в світі сайта для читачів; власні назви публіцистичних творів, а саме есе та промов, а також їх збірників  (джерелом досліджуваного матеріалу переважно послугували дані освітнього сайту ThoughtCo); власні назви інформаційних газетних матеріалів, які було зібрано з провідних англомовних газет; власні назви наукових творів та їх збірників; власні назви офіційних документів та їх збірників. Бібліоніми щодо їхньої структурної організації розподілено на однокомпонентні, двокомпонентні та багатокомпонентні; а також на прості, складні та складені. До однокомпонентних належать бібліоніми, які виражено непохідними та простими похідними (суфіксальними і префіксальними) словами. Складні бібліоніми розмежовуються на власне композити, афіксальні композити й абревіатури. Складені двокомпонентні і багатокомпонентні бібліоніми представлені словосполуками, словосполученнями, юкстапозитами та фразами. Висновки: у процесі аналізу нами було досліджено структурну організацію п’яти груп бібліонімів, причому превалюють багатокомпонентні власні назви, а саме словосполучення і фрази, що досягається переважно завдяки власним назвам на позначення інформаційних газетних матеріалів та наукових й офіційних текстів. Це можемо пояснити необхідністю розкриття сутності номінованого об’єкта й прагматичними факторами повноцінного функціонування бібліонімів.