Записки з ономастики

28-Й МІЖНАРОДНИЙ КОНГРЕС ОНОМАСТИЧНИХ НАУК «SUSTAINABILITY OF NAMES, NAMING AND ONOMASTICS»

Олена Карпенко — 2024-10-18

В Університеті Гельсінкі в колаборації з Університетом Турку та Міжнародною радою з ономастичних наук 19-23 серпня 2024 року відбувся черговий Міжнародний конгрес ономастичних наук, на який зібралися ономасти з усього світу. Темою конгресу було обрано «SUSTAINABILITY OF NAMES, NAMING AND ONOMASTICS», бо він був присвячений актуальним проблемам сталого розвитку в галузі ономастики та процесів номінації. Основна увага конференції була зосереджена на розгляді соціальних, культурних, екологічних та мовних аспектів функціонування власних назв в сучасному глобалізованому світі.

ВОСЬМІ МІЖНАРОДНІ НАУКОВІ ЧИТАННЯ ПАМ’ЯТІ ЧЛЕНА-КОРЕСПОНДЕНТА НАН УКРАЇНИ ЮРІЯ ОЛЕКСАНДРОВИЧА КАРПЕНКА

Валерія Неклесова — 2024-10-18

26–27 вересня 2024 року на базі філологічного факультету Одеського національного університету імені І. І. Мечникова відбулися Восьмі міжнародні наукові читання пам’яті члена-кореспондента НАН України Юрія Олександровича Карпенка. Цю подію було приурочено до його 95-річчя від дня народження. Ця конференція стала важливою науковою подією, особливо в умовах війни, оскільки забезпечила унікальну платформу для обміну знаннями та досвідом між дослідниками з різних країн.

КАЧУБЕЇВ – КАЧИБЕЇВ – ГАДЖИБЕЙ … ОДЕСА: ЕТНІЧНА ІСТОРІЯ РЕГІОНУ, ВІДОБРАЖЕНА У ВАРІАНТНИХ НАЗВАХ МІСТА

Святослав Вербич — 2024-10-18

Вступ. Історія сучасного ойконіма Одеса сягає кінця XVIII ст., коли після чергової російсько-турецької війни 1787–1791 рр. узбережжя Чорного моря від Південного Бугу до Дніпра ввійшло до складу Російської імперії. Однак історія цього поселення значно давніша. Одним із її джерел є численні варіантні назви цього міста, зафіксовані в різноманітних текстах. Спеціальне дослідження цих онімів дає змогу з’ясувати важливу мовно-історичну інформацію, що тісно пов’язана з відповідною етнічною картиною в зазначеному регіоні до 1794 р.

Мета дослідження. Здійснити структурно-семантичний та етимологічний аналіз твірних основ історичних варіантів сучасного ойконіма Одеса: Качубеїв, Качибеїв, Кочубіїв, Годжабей, Аджибей, Єні Дуня, Гаджибей, Одеса. Простежити зв’язок указаних назв із відповідними етапами етнічної історії досліджуваного регіону.

Об’єкт дослідження. Історичні варіанти сучасного ойконіма Одеса: Качубеїв (Kaczubyeiow), Качибеїв (Caczibieow, Caczyebeyow), Кочубіїв (Кочубиев), Годжабей (Hocabey, Годжабей), Аджибей, Єні Дуня (Yeni Dünya), Гаджибей, Одесса.

Методи дослідження. Для аналізу зазначених історичних варіантів ойконіма Одеса застосовано описовий метод (описано їхню словотвірну структуру); порівняльно-історичний метод, за допомогою якого схарактеризовано твірні основи вказаних назв у діахронному аспекті; прийом етимологічного аналізу (визначено етимони відповідних ойконімних варіантів).

Результати дослідження. Установлено, що найдавніше поселення на місці сучасної Одеси мало назву Істріон ‹ *Істріан ‹ *Істріани (‹ гр. ’Іστριανоι) – ‘вихідці з берегів Істру або з Істрії’. Пізніші назви Одеси задокументовані в період Пізнього Середньовіччя й Нового часу і пов’язані з татарсько-турецькою добою в Північному Надчорномор’ї: Качубеїв / Качибеїв, Гаджибей / Аджибей і Єні Дуня. В основі назви Качубеїв / Качибеїв – ім’я татарського воєначальника Качубея (Кочубея) / Качибея (Кочибея), оформлене присвійним суфіксом -ів (‹-ев) під впливом відповідних східнослов’янських ойконімів. Зміна більш ранніх ойконімних варіантів Качибей (Кочибей, Kodżybej) на Гаджибей (у рос. джерелах – Хаджибей) відбулася під впливом поширених у тюркському іменнико́ві двоосновних антропонімів із першим складником Гаджи- (рос. фонетичний варіант Хаджи-) ‹ араб. Hāǆi ‘паломник’. Назва Єні Дуня (Yeni Dünya) пов’язана із фортецею, яку турки збудували на місці попереднього укріплення. У перекладі з турецької мови Yeni Dünya – Новий Світ. Сучасна назва Одеса виникла за панівною в часи Катерини ІІ модою на давньогрецькі назви в Північному Надчорномор’ї, внаслідок чого на місто було перенесено античну назву ’Оδησσоς, що очевидно, пов’язана з аналогічною назвою колишньої грецької колонії Одиссос (Ordessos) біля Тилігульського лиману.

Висновки. На основі історико-лінгвістичного аналізу варіантних назв Качубеїв (Kaczubyeiow), Качибеїв (Caczibieow, Caczyebeyow), Кочубіїв (Кочубиев), Годжабей (Hocabey, Годжабей), Аджибей, Єні Дуня (Yeni Dünya), Гаджибей, Одесса простежено історію цього давнього населеного пункту, відображену у відповідних ойконімах.

ОНІМНИЙ ПОРТРЕТ МІСТА ЧЕРНІВЦІВ 30-40-Х РОКІВ ХХ СТ. (НА МАТЕРІАЛІ РОМАНУ ВАСИЛЯ КОЖЕЛЯНКА «СРІБНИЙ ПАВУК»)

Наталія Колесник — 2024-10-18

Вступ. В українській ономастиці впродовж останніх десятиліть поряд із вивченням літературних онімів як елементів художнього тексту, визначальних рис ідіостилю письменника виокремилося розуміння реальної онімії, зафіксованої художніми текстами, як джерела досліджень реального ономастикону. У статті запропоновано аналіз онімного портрету міста Чернівців 30-40-х років ХХ століття на матеріалі роману Василя Кожелянка «Срібний павук».

Мета дослідження. Описати онімний портрет Чернівців як невід’ємний елемент мовного образу міста на матеріалі роману Василя Кожелянка «Срібний павук».

Об’єкт дослідження – уся сукупність реальних назв, засвідчених у романі, які творять мовний образ Чернівців. Предмет дослідження – особливості структури та організації онімного простору роману як елементу чернівецького мовного ландшафту 30-40-х років ХХ ст.

Методи дослідження. Мета пропонованої розвідки та специфіка фактажу передбачають використання загальнонаукових методів і прийомів (аналізу та синтезу, дедукції та індукції, спостереження, узагальнення). З лінгвістичних методів дослідження базовим є описовий, якому передують інвентаризація та класифікація онімного матеріалу. Додатково використані традиційні для мовознавства: контекстуально-інтерпретаційний аналіз та прийом зіставлення.

Результати дослідження. Обґрунтовано можливість використання реальних власних назв, ужитих у тексті аналізованого роману, як маркерів певної території та її історії, ідентичності мовних спільнот, що на ній проживають, тожсамості та статусу їхніх мов тощо. Встановлено, що реальні за походженням власні назви роману, в усьому розмаїтті їхніх взаємозв’язків та взаємостосунків, разом з іншими мовними засобами творять текст міста, його мовний портрет, презентують, попри інші функції, чернівецький онімний простір як лінгвокультурний феномен, маркер певної території, як маніфестанта культурно-історичної пам’яті народу.

Висновки. Власні назви роману, які є частиною культуромовної матриці міста, втіленням його неповторного мовного колориту, допомагають відтворити певний історичний контекст, виявити історичну динаміку міського середовища, демонструють вплив політичних змін на міський мовний ландшафт і показують, як ці зміни формують соціокультурну ідентичність чернівчан.

ОНІМНА ПРАКТИКА У ПАРАДИГМІ МЕТАМОДЕРНІЗМУ (МОНОДРАМА-АНТИУТОПІЯ «RECORDING» ОЛЕКСАНДРА ІРВАНЦЯ)

Галина Лукаш — 2024-10-18

Вступ. У статті здійснено аналіз жанрових особливостей онімного письма постмодернізму. Монодрама як форма театрального мистецтва фокусується на одному персонажі, що дозволяє глибше досліджувати психологічні та екзистенційні аспекти героя і порушувати важливі теми самоідентифікації людини у технізованому суспільстві. У метамодернізмі власні назви можуть не лише позначати конкретні об’єкти чи особистості, але й набувати символічного значення, розкриваючи глибокі смисли.

Мета дослідження полягає у висвітленні особливостей онімного письма літературних творів метамодернізму як нової парадигми сучасних літературних практик на прикладі аналізу жанрового ономастикону монодрами-антиутопії Олександра Ірванця «Recording».

Об’єкт дослідження. Ономастикон монодрами-антиутопії Олександра Ірванця «Recording» у контексті метамодернізму.

Методи дослідження. Застосовано метод критичного аналізу, системний, структурний і формальний методи, а також метод систематизації та узагальнення, що сприяли науковому обґрунтуванню характерних особливостей онімних практик у парадигмі метамодернізму та усвідомленню їх нової естетики. За допомогою описового методу схарактеризовано особливості вживання онімів в системі власних назв літератури метамодерного світу.

Результати дослідження. Висвітлено своєрідність взаємодії онімів та безонімних номінацій у художньому тексті як засобу створення метамодерного світу. Продемонстровано роль онімно-номінаційного кола, яке оточує персонаж монодрами, у розкритті авторського задуму. Здійснено аналіз онімної творчості Олександра Ірванця у контексті естетики метамодернізму, яка передбачає семантичну гру, коли звичні речі можуть набувати нових значень. В онімній практиці це відбувається шляхом онімізації і трансонімізації. Зазначено, що в онімному письмі метамодернізму закладено потужний сугестивний ресурс. Доведено, що через онімну практику монодрама «Recording» відбиває проблеми сучасного інформаційного суспільства, де відчуження й ізоляція стають викликами для людини.

Висновки. Власні назви в монодрамі служать інструментом для розкриття внутрішнього світу персонажа, його ідентичності, пам’яті та соціальних рефлексій. Оскільки в монодрамі лише один персонаж, власні назви сприяють розкриттю психологічного стану героя, його ставлення до соціуму та світу. У метамодерністському контексті власні назви поєднують в собі модерністську серйозність та постмодерністську іронію. Вони можуть бути об’єктом гри, що підкреслює їхню багатозначність та складність, і стають символами соціальних, політичних або ідеологічних процесів.

ГЕНДЕРНІ ЗВ’ЯЗКИ БОЛГАРСЬКОГО АНТРОПОНІМІКОНУ З СИСТЕМОЮ ОСОБИСТИХ ІМЕН СТАРОДАВНЬОГО РИМУ АБО БОЛГАРСЬКИХ ОСОБИСТИХ ІМЕН, ПОХІДНИХ ВІД РИМСЬКОГО РОДОВОГО ІМЕНІ

Гергана Петкова — 2024-10-18

Вступ. З огляду на факт, що майже всі сучасні європейські країни в давнину входили до складу Римської імперії, постає з питання про те, наскільки сильно культура і спосіб життя вплинули на народи різних провінцій. Сліди цього впливу простежуються на багатьох рівнях – навіть у сфері ономастики та у закономірностях найменування.

Метою цієї статті є встановлення переліку болгарських особових імен, похідних від римських неєврейських імен, а також їх класифікація відповідно до базової лексеми – апелятива чи іншого оніма, використаного при їх утворенні. Також підготовлено екстралінгвістичну додаткову класифікацію, що включає інформацію про канонізацію виокремлених онімів.

Передумови та мотивація. Більшість латинських імен стали надзвичайно популярними протягом століть завдяки тому, що були канонізовані Церквою. Як імена святих та мучеників, а також через поширення християнства як релігії, багато онімів, що входили до римської системи особових імен, потрапляють до інших антропоніміконів. Але, будучи іншомовними, вони в більшості випадків залишаються незрозумілими для пересічних людей навіть сьогодні.

Методологія. Основними методами дослідження є вилучення ономастичних даних та порівняльний аналіз. Очікувані результати пов'язані з описом зовнішнього вигляду та етимології римських імен язичників та їхніх еквівалентів, що зустрічаються в сучасному болгарському ономастиконі.