Записки з ономастики

ХХІ ВCEУКРАЇНСЬКА (З МІЖНАРОДНОЮ УЧАСТЮ) ОНОМАСТИЧНА КОНФЕРЕНЦІЯ, ПРИСВЯЧЕНА 70-РІЧЧЮ ВІД ДНЯ НАРОДЖЕННЯ ДОКТОРА ФІЛОЛОГІЧНИХ НАУК, ПРОФЕСОРА, ЗАСЛУЖЕНОГО ДІЯЧА НАУКИ І ТЕХНІКИ В. В. ЛУЧИКА

О. Л. Кирилюк — 2025-11-28

22–23 травня 2025 року в Центральноукраїнському державному університеті імені Володимира Винниченка відбулася ХХІ Всеукраїнська (з міжнародною участю) ономастична конференція, присвячена 70-річчю від дня народження доктора філологічних наук, професора, заслуженого діяча науки і техніки В. В. Лучика. Робота наукового заходу тривала в очно-дистанційному форматі. Співорганізаторами конференції стали Інститут української мови НАН України, Українська ономастична комісія, кафедра української філології та журналістики ЦДУ ім. В. Винниченка. У програмі конференції було задекларовано понад 60 доповідей. Крім українських науковців, у заході взяли участь ономасти з Польщі (Інститут україністики Варшавського університету, м. Варшава), Словаччини (Трнавський університет, м. Трнава), Литви (Інститут литовської мови, м. Вільнюс).

НАЗВИ КОМЕРЦІЙНИХ КОСМІЧНИХ АПАРАТІВ

Сергій Басік — 2025-11-28

Вступ. Протягом останнього десятиліття способи дослідження космосу та космічний бізнес зазнали значної еволюції. Важливо зазначити, що існує прогалина в міждисциплінарних дослідженнях, пов'язаних з ономастичним виміром останніх процесів, через недостатню кількість досліджень сучасних назв космічних апаратів. Слідуючи закликам до ширшого зв'язку ономастики з позаономастичними методологіями, з метою розширення ономастичної термінологічної системи, розуміння типів назв, їх таксономії та ширших соціально-політичних взаємодій між цими назвами та світом, у статті досліджуються назви космічних апаратів (космопорейоніми) як специфічний ономастичний (під)клас з міждисциплінарної точки зору ономастики та інших галузей дослідження.

Мета дослідження. Метою дослідження є аналіз маловивчених у літературі, нових назв сучасних комерційних космічних апаратів як специфічного компонента ономастичної системи. Об'єктом дослідження є назви сучасних комерційних космічних апаратів, що перебувають у експлуатації або на стадії розробки. Для досягнення основної мети дослідження необхідно відповісти на два ключові дослідницькі питання: 1. Які типи імен існують у сучасній ономастичній екосистемі «Нового Космосу», що розвивається, і як цей ландшафт виглядає з точки зору ономастичної класифікації та таксономії? 2. Які поточні позаономастичні соціально-політичні та технологічні особливості вплинули та мотивували появу цих імен?

Дані та методи. З огляду на міждисциплінарну сутність дослідження та характер емпіричного матеріалу, у цій роботі ми використовуємо змішаний методологічний підхід. Для аналізу офіційних назв комерційних космічних апаратів було застосовано традиційний ономастичний підхід тематичної класифікації з позиції мотивації найменування разом із методом міні-кейсів, де детальніше проаналізовано ономатургію однієї з найпотужніших компаній – Blue Origin. Основний емпіричний матеріал представлений даними з веб-сайтів провідних світових комерційних компаній космічних технологій, а також урядових організацій та інших інформаційних ресурсів щодо економіки «Нового Космосу». Бо не всі компанії спеціалізуються на космічних апаратах, було зібрано та проаналізовано інформацію від 106 чинних приватних компаній космічних технологій.

Результати та висновки. Запропоновано розширену ономастичну таксономію космічних апаратів, де можна виділити наступні сім типів космічних апаратів та пов'язаних з ними технологічних пристроїв: космічні апарати (включаючи ракети-носії систем запуску, космічні вантажні апарати, космічні апарати з пілотом), космічні зонди (включаючи міжпланетні космічні апарати, орбітальні апарати, посадочні модулі, марсоходи, апарати для видобутку астероїдів), ракетні двигуни, штучні супутники (включаючи супутники та супутникові сузір'я), модульні космічні станції, космічні телескопи та інші космічні апарати та пов'язані з ними технологічні інструменти.

Моделі найменувань та тематичний охоплення космопореонімів є широкими, враховуючи діапазон варіантів та мотивацій для ономатургів космічних апаратів. Існує шість найпомітніших тематичних груп сучасних космопореонімів, які можна виділити, включаючи меморіальні, міфологічні, астронiмічні, зоонімічні (переважно орнітоніми, назви птахів) та літери грецького алфавіту. Також можна виділити інші групи космопорейонімів, але їхня роль зараз незначна (наприклад, топонімічні, ідеологічні та інші назви). Міні-тематичне дослідження ономастичної системи компанії Blue Origin розкриває техноутопічну «блакитну планету» та націоналістичні тематичні кластери американських нових фронтирів.

Дослідження також показує, що для мультимільярдерів-підприємців-технокапіталістів назви космічних кораблів та пов'язаних з ними елементів «Нового космосу» є символічним інструментом для вираження їхньої влади, їхнього бачення космічного націоналізму та прискореної приватизації космічних досліджень.

АНТИОФІЛАС (АНТИФІЛА) – СМІЛ – СІНІЛ – ІСМАЇЛ – ІЗМАЇЛ: ЕТНІЧНА ІСТОРІЯ РЕГІОНУ, ВІДОБРАЖЕНА У ВАРІАНТНИХ НАЗВАХ МІСТА

Святослав Вербич — 2025-11-28

Вступ. У статті запропоновано історико-етимологічне дослідження відомих історичних варіантів сучасного ойконіма Ізмаїл Одеської області: Антиофілас / Антифіла, Сміл, Сініл, Сіміл, Ишмасль, Ісмаїл Ґечиді, Ісмаїл / Ісмаель, Смаїл, Тучков. Простежено зв’язок кожної назви з відповідним періодом історії цього регіону – давньогрецьким, давньослов’янським, східнороманським (молдавським), тюркським (турецьким і татарським) і російським.

Мета дослідження. Здійснити структурно-семантичний та етимологічний аналіз твірних основ історичних варіантів сучасного ойконіма Ізмаїл – Антиофілас (Антифіла), Сміл, Сініл, Сіміл, Ішмасль, Ісмаїл (Ісмаїл Ґечиді, Ісмаель, Смаїл), Тучков. З’ясувати походження сучасної назви Ізмаїл. Простежити зв’язок внутрішньої форми вказаних назв із відповідними етапами історії досліджуваного регіону.

Об’єкт дослідження. Історичні варіанти ойконіма Ізмаїл – Антиофілас (Антифіла), Сміл, Сініл, Сіміл, Ішмасль, Ісмаїл, Тучков, а також його сучасна форма.

Методи дослідження. Для аналізу зазначених історичних варіантів ойконіма Ізмаїл застосовано описовий метод (схарактеризовано будову і словотвірну структуру наведених назв); порівняльно-історичний метод, за допомогою якого проаналізовано твірні основи відповідних назв у діахронному аспекті; прийом етимологічного аналізу (встановлено етимони досліджуваних ойконімних варіантів; реконструйовано праформи й відновлено первісну семантику мотивувальної основи).

Результати дослідження. Проаналізовано структуру найдавнішої назви нп Ізмаїл – Антиофілас / Антифіла, визначено її складники – гр. α’ντι ‛протилежний; ворожий’ і φιλ- ‹ φιλέω ‛любити’, відновлено доонімну семантику ойконіма – *‛неулюблена, недружня місцевість’; удокладнено (на основі нового матеріалу) слов’янську версію походження назви Сміл, висловлено припущення про її зв’язок із незбереженим у сучасних слов’янських мовах апелятивом *smilъ (‹ *smīlus) ‛гострий’, що характеризував, імовірно, особливості місцевого тополандшафту; назву Сініл потрактовано як фонетично адаптовану форму слов’янського ойконіма Сміл на східнороманському ґрунті; з’ясовано, що назви Ішмасль, Ісмаїл / Ісмаель сформувалися в тюркськомовному середовищі після османського завоювання досліджуваного регіону; доведено, що ойконімний варіант Ісмаїл – результат фонетичної адаптації давньої слов’янської назви Сміл на ґрунті турецької мови; встановлено меморіальний характер назви Тучков, що пов’язана з прізвищем російського генерала С.О. Тучкова, коменданта Ізмаїльської фортеці; обґрунтовано, що сучасна назва Ізмаїл (‹ рос. Измаил) виникла на східнослов’янському ґрунті з турецьк. Ismail.

Висновки. Історико-етимологічний аналіз ойконіма Ізмаїл та його історичних варіантів Антиофілас / Антифіла, Сміл, Сініл, Сіміл, Ишмасль, Ісмаїл Ґечиді, Ісмаїл / Ісмаель, Смаїл, Тучков дає підстави для твердження про формування цих назв у давньогрецькому, давньослов’янському, східнороманському, тюркському (турецько-татарському) і російському мовному середовищі у відповідні періоди етнічної історії досліджуваного регіону.

ДО ПРОБЛЕМИ СТАТУСУ ІМЕНІ ПО БАТЬКОВІ В УКРАЇНСЬКІЙ СИСТЕМІ НАЗИВАННЯ

Наталія Колесник — 2025-11-28

Вступ. Статтю присвячено одному з найдискутованіших питань в українському мовознавстві – статусу імен по батькові в офіційній українській системі називання. Проаналізовано позиції різних дослідників щодо походження та еволюції цього розряду антропонімів, зокрема утворень на -ич, -ович, -евич та їхнього місця в українській антропонімійній системі. Наголошено: складність проблеми зумовлена зокрема й тим, що вона охоплює не лише лінгвістичні аспекти, а й історичні, соціальні та правничі.

Мета дослідження. Метою дослідження є аналіз історичного розвитку та змін, яких зазнавали лінгвістичний статус і соціокультурне значення імен по батькові в українській антропонімійній системі впродовж тривалого періоду свого функціонування. Розвідка спрямована на виявлення причин дискусійності особливостей вживання цього розряду антропонімів у сучасному узусі та окреслення чинників, що впливають на сучасне побутування імен по батькові.

Об’єкт дослідження. Об’єктом дослідження є імена по батькові як елемент української антропонімійної системи, їх генезис, функціонування та взаємодія з іншими антропонімними компонентами в діахронії.

Методи дослідження. Опрацьовано значну кількість наукових праць, монографій та дисертацій, що висвітлюють історію української антропонімії, із залученням аналізу й синтезу, індукції, дедукції, спостереження. Застосовано описовий метод для систематизації та класифікації матеріалу, а також елементи діахронного аналізу для представлення еволюції патронімів від давньоруської доби до сучасності. Зіставний метод використано для аналізу відмінностей у формуванні української та російської антропонімічних традицій, з огляду на значний адміністративний тиск, якого зазнала наша система називання з боку російської.

Результати дослідження. Аналіз численних праць українських ономастів засвідчує, що патроніми на -ич, -ович, -евич є давнім та органічним елементом української антропонімійної системи. Вони утворювалися за допомогою патронімних суфіксів ще починаючи з давньоруської доби і виконували різноманітні функції: від замінника імені, уточнювального елемента до протопрізвища та власне патроніма. У трилексемних антропонімних формулах були вживані в сучасній функції імен по батькові на -ич, -ович/-евич поряд з іншими патронімними назвами.

Використання трилексемної формули (ім'я + по батькові + прізвище) в українській мові не збігається з її аналогом в російській, оскільки її легалізація відбулася пізніше і під впливом зовнішніх чинників.

Висновки. Стаття доводить, що трилексемна антропонімна формула в українській мові не калькована з російської, а є результатом самостійного розвитку і має тривалу історію побутування. Однак її остаточне утвердження як офіційного іменування було пов’язане із впливом російської адміністративної системи.

ОНОМАСТИКОН РОМАНУ «НОВІ ТЕМНІ ВІКИ» МАКСА КІДРУКА

Тетяна Крупеньова — 2025-11-28

Вступ. Художня ономастика – одна з тих сфер мовознавства, що найбільш чутливо реагує на зміни світоглядних орієнтирів у суспільстві. Власна назва в художньому тексті – це не лише засіб номінації, а й індикатор авторської концепції, що дозволяє зрозуміти, як письменник осмислює простір, час, людину. У прозі Макса Кідрука, одного з найвідоміших українських авторів науково-фантастичного напряму, онімія має світоглядний характер.

Мета дослідження. Виявити структуру, семантику, походження та функції власних назв у романі Макса Кідрука «Нові Темні Віки. Колонія».

Об’єкт дослідження. Онімія художнього тексту роману.

Методи дослідження. Для аналізу онімії роману застосовано описовий, структурно-семантичний, контекстуально-інтерпретаційний, елементи лінгво-стилістичного та статистичного аналізу.

Результати дослідження. У статті досліджено ономастикон роману Макса Кідрука «Нові темні віки. Колонія» як складну мовно-художню систему, що відображає філософію технократичного світу майбутнього. Простежено функціонування антропонімів, топонімів, технонімів і культуронімів, визначено їхнє походження, семантичну структуру та стилістичне навантаження. Встановлено, що власні назви в романі виконують не лише номінативну, а й характерологічну, ідеологічну, символічну та естетичну функції, формуючи єдине семантичне поле постлюдського світу. Особливу увагу приділено антропонімам, що відтворюють національну ідентичність героїв, і топонімам, які структурують простір Землі та Марса. Зазначено, що у творі поєднано глобальні назви (англомовні, німецькі, скандинавські) з українськими онімами, що зберігають етнокультурний компонент. Через систему власних назв письменник осмислює межу між гуманізмом і технологією, людяністю і системністю, реальністю та віртуальністю.

Висновки. Ономастикон роману Макса Кідрука «Нові Темні Віки. Колонія» становить системно організовану сукупність понад 230 онімів, які відображають: глобалізацію культури XXIІ століття; втрату національної ідентичності; технократичний світогляд майбутнього; спробу зберегти людяність через імена, що пам’ятають своє коріння (українська діаспора). Антропоніми формують психологічний портрет людства, топоніми – географію катастрофи, техноніми – систему влади технологій, а культуроніми – філософію постлюдської епохи.

УКРАЇНСЬКА АНТРОПОНІМІЯ XVІІ СТ. У МАЛОВІДОМОМУ ТУРЕЦЬКОМУ ІСТОРИЧНОМУ ДЖЕРЕЛІ. ХІ

Зоряна Купчинська — 2025-11-28

Вступ. Розвідку присвячено дослідженню українських антропонімів XVІІ ст., які засвідчені в маловідомому турецькому історичному джерелі «Дефтер Муфассал 1681 року». Простудійовано власні назви людей в межах P – Peturus.

Мета дослідження. Метою дослідження є аналіз власних назв, засвідчених у «Дефтері Муфассалі 1681 року». Для досягнення мети визначено низку завдань: 1) виокремити українські антропоніми XVІІ ст. з «Дефтера Муфассала 1681 року»; 2) провести аналіз власних назв людей і порівняти їх із сучасним українським антропоніміконом; 3) виявити суфікси, за допомогою яких творилися похідні імена/прізвиська/прізвищеві назви; 4) засвідчити оніми, поширені й сьогодні на рівні власних імен людей і прізвищ; 5) виявити власні назви, що частково збереглися; 6) законстатувати не виявлені на сучасному етапі оніми; 7) проаналізувати фрагмент антропонімії «Дефтера Муфассала 1681 року» і спробувати зробити часткові висновки щодо загальноукраїнської системи власних назв.

Методи дослідження. У статті використано описовий метод і методи аналізу, систематизації та порівняння. Можемо стверджувати, що з понад 150 назв на P – Peturus. засвідчено такі, які: поширені і сьогодні на рівні власних імен людей і прізвищ; частково збереглися, окремі варіанти сьогодні функціонують; не виявлені на сучасному етапі.

Результати дослідження. Практична цінність статті полягає в тому, що виявлені та проаналізовані власні назви людей поповнили загальнослов’янський антропонімікон. У результаті розвідки було встановлено особливості антропонімії, що виділена з турецької пам’ятки «Дефтер Муфассал 1681 року», зокрема це історичне джерело засвідчує функціонування прізвищевих назв в Україні на кінець ХVII ст., репрезентований список антропонімів межах P – Peturus підтверджує, що у ХVII ст. існував обширний реєстр запозичених власних імен, які адаптувалися на українському мовному ґрунті; законстатовано великий спектр різноманітних суфіксів (-ак, -ан, -ар, -ас, -аш, -енк(о), -ець, -ик, -ил(о), -ин, -ич, -иш, -ій, -к(о), -ук , -ун, -ур, -ус, уш, -ух(а) та інші), за допомогою яких творилися похідні імена/прізвиська/прізвищеві назви; проаналізований фрагмент антропонімії «Дефтера Муфассала 1681 року» свідчить про те, що система українських власних назв історично і територіально об’єднана.

ПРО ЖІНОЧІ НЕОЛАТИНСЬКІ АНТРОПОНІМИ ТА ЇХ ВІДОБРАЖЕННЯ В ІМЕННИКОВИХ СИСТЕМАХ ПІВДЕННОСЛОВ’ЯНСЬКИХ МОВ (НА МАТЕРІАЛІ БОЛГАРСЬКОЇ, СЕРБСЬКОЇ, СЛОВ’ЯНСЬКОЇ ТА ХОРВАТСЬКОЇ МОВ)

Гергана Петкова — 2025-11-28

Вступ. Під впливом римської міфології, культури та літературної традиції, а також унаслідок виникнення християнства й утвердження його як офіційної релігії більшості європейських країн, значна кількість латинських особових імен увійшла до антропонімійних систем мов Slavia Orthodoxa та Slavia Catholica.

Об’єктом дослідження в цій роботі є жіночі особові імена, що функціонують у болгарському, сербському, словенському та хорватському антропоніміконі та походять від неолатинських антропонімів. Для реконструкції їхньої первісної етимології, наскільки це можливо, важливим є залучення позамовної інформації – зокрема даних про канонізацію імен, а також моделей адаптації базових латинських онімів у слов’янських антропонімних системах. Такий підхід дозволяє повніше простежити особливості функціонування цих імен у межах сучасних південнослов’янських іменних систем.

Методологія. Основними методами дослідження є вилучення ономастичних даних та порівняльний аналіз. Очікувані результати пов'язані з описом зовнішнього вигляду та етимології римських імен язичників та їхніх еквівалентів, що зустрічаються в сучасному ономастиконі південнослов’янських мов.

Результати дослідження дають підстави стверджувати, що включення певного латинського імені до канонічних списків католицької або православної церкви, як правило, було визначальним чинником його проникнення до одного з досліджуваних ономастиконів. Загальна кількість жіночих неолатинських імен, розглянутих у цьому дослідженні, становить 542 одиниці, зокрема 174 – у болгарській, 222 – у сербській, 145 – у словенській та 441 – у хорватській мовах.

Усі ці оніми становлять основні форми слов’янських особових імен латинського походження, тобто не є похідними від латинізованих грецьких, етруських, кельтських чи германських антропонімів. Досліджувані імена класифіковано за типом мотивувальної основи або дериваційного форманта, що зумовлює потребу врахування латинських граматичних принципів при їхній систематизації.

Залучення матеріалів із фахових ономастичних словників дало змогу не лише уточнити сучасний стан південнослов’янських систем особових імен, але й забезпечити можливість використання отриманих даних як орфографічного еталона під час відтворення відповідних антропонімів у наукових і практичних текстах.

ВЛАСНІ НАЗВИ ПРОСТОРОВИХ ОБ’ЄКТІВ НА МЕРКУРІЇ

Михайло Торчинський — 2025-11-28

Вступ. Найменувань просторових об’єктів, які знаходяться на інших, крім Землі, планетах або їхніх супутниках, фіксується близько 7 000. Із-поміж них дослідники традиційно виокремлювали власні назви просторових об’єктів на Венері, Марсі, Меркурії й Місяці.

Мета дослідження – визначити структуру, семантику твірних основ, спосіб творення й мотивацію найменувань просторових об’єктів на Меркурії.

Об’єкт дослідження. Загалом аналізується 613 власних назв просторових об’єктів на Меркурії.

Методи дослідження. У процесі дослідження використано стратиграфічний, генетичний, етимологічний та словотвірний прийоми описового методу, а також класифікації і систематизації, порівняльний та кількісних підрахунків.

Результати дослідження. Найменування просторових об’єктів на Меркурії – переважно прості. Утворені меркуріоніми лексико-семантичним способом (насамперед шляхом власне семантизації) від антропонімів, наутонімів та апелятивів. Основними мотиваційним відношеннями є меморіальні, сутнісно-номінальні і локативні. Чисельність нових і новітніх меркуріонімів майже однакова.

Висновки. Спільними з венусонімами ознаками є домінування космооронімів, зокрема кратеронімів. Усі космотопоніми утворені лексико-семантичним способом, а в їхньому складі найбільше антропонімів, що спричинило перевагу меморіальної мотивації. Відносно продуктивні й такі епоніми, як теоніми й інші міфоніми.

На Меркурії переважають прості конструкції, які виникли шляхом власне семантизації, а на Венері – складені, утворені синтаксичним способом. Майже всі венусоніми епонімами мають субстантиви жіночого роду, а меркуріоніми – часто апелятиви, наутоніми й топоніми. Більшість венусонімів є новими, а меркуріонімів – новітніми структурами.