ДО ПРОБЛЕМИ СТАТУСУ ІМЕНІ ПО БАТЬКОВІ В УКРАЇНСЬКІЙ СИСТЕМІ НАЗИВАННЯ

Анотація

Вступ. Статтю присвячено одному з найдискутованіших питань в українському мовознавстві – статусу імен по батькові в офіційній українській системі називання. Проаналізовано позиції різних дослідників щодо походження та еволюції цього розряду антропонімів, зокрема утворень на -ич, -ович, -евич та їхнього місця в українській антропонімійній системі. Наголошено: складність проблеми зумовлена зокрема й тим, що вона охоплює не лише лінгвістичні аспекти, а й історичні, соціальні та правничі.

Мета дослідження. Метою дослідження є аналіз історичного розвитку та змін, яких зазнавали лінгвістичний статус і соціокультурне значення імен по батькові в українській антропонімійній системі впродовж тривалого періоду свого функціонування. Розвідка спрямована на виявлення причин дискусійності особливостей вживання цього розряду антропонімів у сучасному узусі та окреслення чинників, що впливають на сучасне побутування імен по батькові.

Об’єкт дослідження. Об’єктом дослідження є імена по батькові як елемент української антропонімійної системи, їх генезис, функціонування та взаємодія з іншими антропонімними компонентами в діахронії.

Методи дослідження. Опрацьовано значну кількість наукових праць, монографій та дисертацій, що висвітлюють історію української антропонімії, із залученням аналізу й синтезу, індукції, дедукції, спостереження. Застосовано описовий метод для систематизації та класифікації матеріалу, а також елементи діахронного аналізу для представлення еволюції патронімів від давньоруської доби до сучасності. Зіставний метод використано для аналізу відмінностей у формуванні української та російської антропонімічних традицій, з огляду на значний адміністративний тиск, якого зазнала наша система називання з боку російської.

Результати дослідження. Аналіз численних праць українських ономастів засвідчує, що патроніми на -ич, -ович, -евич є давнім та органічним елементом української антропонімійної системи. Вони утворювалися за допомогою патронімних суфіксів ще починаючи з давньоруської доби і виконували різноманітні функції: від замінника імені, уточнювального елемента до протопрізвища та власне патроніма. У трилексемних антропонімних формулах були вживані в сучасній функції імен по батькові на -ич, -ович/-евич поряд з іншими патронімними назвами.

Використання трилексемної формули (ім'я + по батькові + прізвище) в українській мові не збігається з її аналогом в російській, оскільки її легалізація відбулася пізніше і під впливом зовнішніх чинників.

Висновки. Стаття доводить, що трилексемна антропонімна формула в українській мові не калькована з російської, а є результатом самостійного розвитку і має тривалу історію побутування. Однак її остаточне утвердження як офіційного іменування було пов’язане із впливом російської адміністративної системи.