КОНЦЕПТ «СМЕРТЬ» У НОВЕЛАХ ГР.ТЮТЮННИКА

Анотація

У статті розглядається мотивний аналіз у творчості Гр.Тютюнника. Актуалізується зв’язок мотиву та сюжету. Робиться акцент на екзистенціальному світосприйманні автора. Мета дослідження –  прослідкувати вплив літературної доби на особливості формування та розвиток образу смерті в новелах Гр.Тютюнника. Об’єктом дослідження є ряд танатологічних мотивів (смерть, самогубство тощо) у літературі неореалізму. Предметом дослідження є образ смерті у малій прозі українського письменника Григора Тютюнника. Відповідно до мети були визначені такі завдання: дослідити літературне тло творчості письменника; визначити значення танатологічних образів для літератури доби неореалізму; прослідкувати особливості формування концепту «смерті» у новелах автора. Митців ХХ століття цікавили переважно соціальні передумови смерті або індивідуальні смисложиттєві питання буття, які нерідко передбачають негативне самозаперечення. У прозі Григора Тютюнника мотив смерті з усіма автобіографічними конотаціями виявляється і на рівні тексту, і на рівні підтексту, що дає змогу трактувати цей мотив як центральний у його творах. Архетипні сюжети зі смертями (фізичними, духовними, мораль­ними…) трагічно прозираються і переповнюють повісті Григора Тю­тюнника, де так гостро поставлено письменником одну із найстраш­ніших проблем людства: дитина – і війна, дитина – і смерть.